його стрінула смерть. Здаєть ся, що його кінець цїлком не був страшний, але тілько знаємо на певно, що він не побачив більше уже рідного краю. Коли 1525 р. Родріґуец де Лїма (Rodriguez de Lima) прийшов у посольстві до Шоа (Schoa), Ковіляно був іще при житю, але хотїв жити до смерти в Абісинїї, що стала йому другою вітчиною. Легко можна зрозуміти, що його сьміла подорож для розвідів значно причинила ся до виконання проєкту простої їзди до Індії.
Про се одначе не можна було тодї навіть думати. Йоано вмер 25 жовтня 1495 р., а перед смертю полагодив іще одно важне державне дїло. В Лїсабонї, як незадовго покажемо, не хотїли згодити ся на проєкти Колюмба, шукати східного побережа Азії на заходї, та коли підприємчивому Ґенуезцеви помимо сего вдало ся осягнути ту цїль при помочи Еспанцїв, то як здавало ся, грозила небезпека, що дотеперішні стремлїння оплисти Африку можуть бути даремні. Щоби тому зарадити, звернули ся до найвисшого роз'ємчого судії тодїшнього христіянства, і на основі буллї Олександра IV станула між Еспанїєю і Портуґалїєю „умова у Тордезілляс“, що роздїлила земську кулю між оба іберійські королївства. Західня половина мала бути еспанська, а східня портуґальська; граничною лїнїєю мав бути мерідіян, віддалений 370 лєґуасів на захід від Зеленого рога. В дїйсности докладне відграниченнє було все ще лиш твором фантазії, бо астрономічне знаннє і прилади не вистарчали, щоб хоч у певній мірі докладно означити сей полуденник. Карта сьвіта Еспанця Альонзо де Санта Круц із 1542 р., оголошена Дальґреном (Dahlgren) має в собі три нормальні мерідіяни, „правдивий“, Птольомейський та мерідіян „подїлу“, що очивидно все ще лїпше, як те, що портуґальська карта сьвіта з 1502 р., описана Гамієм (Hamy),
