майже всї се переконаннє, що Портуґальцї навчили ся від Бегайма уживати „палицї Якова“ (Baculus astronomicus), яка потім грала важну ролю в історії відкрить. Вже в 14 ст. винайшов еспанський Жид Лєві бен Ґерсон сей прилад, Реґіомонтан опісля улїпшив його та уживав багато разів; він давав ту велику користь, що його можна було уживати також на розхитанім покладї корабля з розмірно великою докладністю, а колиб Бегайм був донїс Портуґальцям про ту перехресну палицю, як її також називають, то був би собі під кождим зглядом здобув велику заслугу коло їх моряцького образовання. Закидом проти сього є передовсїм та обставина, що нїде не можна знайти навіть найлегшого натяку на таке епохальне улїпшеннє обсерваційної штуки, як також те, що минають іще десятки лїт, заки навтичні підручники згадують про „палицю Якова“; противить ся тому навіть Бегаймове означуваннє ширини, о скілько ми се можемо сконтролювати по його ґльобі; ті поміри такі хибні, що при помочи нових інструментів мусїв би був безсумнївно осягнути лїпші результати. Отже радше підемо за гадкою Ґельціха, що молодий Норимберець мав примірник Реґіомонтанових „ефемерідів“, де було між иньшим точно обчислено наперед збоченнє сонця від екватора, а знаннє деклїнації сонця було необхідне, як се вже згадано, для означеня ширини на основі високости сонця. До Лїсабону не дістала ся була ще та переломова книжка, що попередила усї пізнїйші астрономічні річники та альманахи, тому дар Бегайма мусїв бути стілько більше пожаданий.
Кораблї Діоґо Кано, що плавали по Ґвінейськім заливі, відкрили мимоходом підчас своєї дороги малий остров Аннобон та від гір сьв. Катерини розпочали їзду на полудне здовж берега. Перший стовпець поставлено при гирлї багатої в воду
