них подорожий братів Зено рисівник, що впрочім жив пізнїйше. В 1390 р. плив Венеціянець Ніккольо Зено по Нїмецькім Морі; йому розбив ся корабель коло Фер-Еер, і він вступив у службу володаря сього краю князя „Ціхмнї“, що відносив ся до нього дуже прихильно. На запрошеннє Нїкколя поплив там його брат Антонїо, та хоч тамтой незадовго потім помер, Антонїо видержав таки цїлих десять лїт на північній громадї островів; про тамошні відносини доносив він листами свому братови Карлови, що зістав був дома. Ті листи лежали незужитковані більш сотки лїт в родиннім архіві, аж пізнїйше один молодший Ніккольо Зено оголосив усе, що там ще було, в однім творі, який видруковано в 1558 р.; до сего твору додано висше згадану мапу. І. Р. Форстер, А. Гумбольд, Маджор, А. Е. Норденшильд (Nordenskiöld), а вкінцї Шторм піддали подорожі братів Зено докладному розслїдови; вони були близькі сього, щоби признати листи та мапу за автентичні документи з історичною вартістю. Критична сонда Шторма спричинила також і тут знищеннє. Листи Зена ледви чи правдиві, а мапа не що иньше, як компіляція, що могла повстати аж тодї, коли люди мали вже лїпше знаннє про атлянтійські острови. Мапа Скандинавії Оляфа Маґнуса, що її віднайшов Бреннер у Мінхенї, перша, на якій Ісляндія має свій правдивий вигляд, здаєть ся служила до помочи авторови тзв. мапи Зенонів. Отже на ті подорожі, про які так багато говорило ся, треба дивити ся більше-меньше як на апокріф, а передовсїм цїлком не думати про се, щоб на Колюмба мали який небудь вплив ті кусники письм, переховані в Венеції.
Як висше згадано, хрестоносні походи, що мали також вплив на торговельні взаємини між сходом і заходом, причинили ся значно до
