Сторінка:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf/16

рожі зносили ся з усїми можливими народами в центральній Азії. Мало що не прийшло також до зносин між Римлянами і Китайцями, хоч не до приязних. Коло 95 р. по Хр. вийшов був у похід один вожд китайської держави, побив турецькі та татарські племена та дістав ся аж до східнього побережа Каспійського моря; звідси — як подають китайські жерела — задумував напасти також на краї західнього цїсаря Ан-ту-ну, — Антонїна Пія; однак опісля відступив від нього наміру, певно на своє щастє. Але як обі ті держави полїтично цїлком не зносили ся, так їх піддані все зіставали в тїсних торговельних взаєминах; через середну Азію провадило кілька „шовкових доріг“ до Китаю, що ними ходили каравани. Живійші зносини були через Тіан-Шан, а ті, що нинї менше оживлені, йшли через Квен-Люн. Багато думано над положеннєм менше людних місцевостий, в яких відпочивали купцї, що торгували шовком, по невигодах подорожі, а дослїди Сєвєрцова, заряджені там на місця, здаєть ся вияснили деякі погляди. „Камяну вежу“, про яку часто згадуєть ся, треба було перенести після сего на кінець аляйської долини, а теперішний Кашґар був би майже те саме, що „стація купцїв“. Ті позитивні дати, які маємо з старини, редукує ся на дїлї до одної звістки, що її казав донести собі македонський купець Маес Тіціян через своїх аґентів. Ту звістку ужив опісля коло 60 р. по Хр. вчений Марин із Тиру до свойого представленя цїлої землї. Чи який чоловік із західних країв дійшов коли до столицї Серийцїв, до нинїшнього Сі-нґан-фу, не знати. Коли Китайцї в 2 ст. нашої ери уступили з басену ріки Тарім, потерпіла безпосередна торговля значну шкоду, бо перейшла головно в руки Персів. Однакож звязь між Китаєм і західною Европою не устала цїлковито нїколи; пригадуємо тілько оповіданнє, властиво