Сторінка:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf/157

Що Европа сягає лиш до 71° півн. ш., говорив уже Верраццано, а що також Азію можна оплисти довкола, то був погляд Оляуса (Olaus) Маґнуса, що був обізнаний з далекою північю лїпше, як хто иньший. Ріг „Табін“ ― звано його „тїнею, що попереджає дїйсний ріг Челюскін“ ― був по Меркатору, що опирав ся на Плїнїю, нaйдaльше на північ висуненим пунктом Азії. Такий то був щасливий стан річей для московського торговельного товариства, заснованого за інїціятивою Кабота 1553 р., що ще в тім самім роцї вислано три кораблї під проводом Юга (Hugh) Уілюбая (Willoughby), Річарда Ченслєра (Chancelior) та Стефена Берру (Burrough). Корабель начальника Уілюбая та корабель Беррру’а бачили конечність перезимувати на ляпляндськім березї, а що не були приготовані на таку можливість, то з цїлої залоги нї один чоловік не вийшов із житєм. Оден Берру, що був на кораблї Ченслєра, не впав жертвою катастрофи разом зі своїми людьми. Тим щасливійший був Ченслєр. Він вплинув до Білого Моря, та на тім місцї, де опісля побудовано місто Арханґельск, заложив торгову стацію з тубольцями, так як перед 700 роками Отар, а навіть відважив ся поїхати до царського двора, де йому пощастило ся заключити корисні торговельні договори. Зараз 1556 р. був Ченслєр вдруге на Бiлiм Мори, але з поворотом втратив на шотийськім березї свій корабель та житє. Рівночасно пробував теж Берру пізнати скандинавські береги, а опісля відкрив Нову Землю та Вайґач, але не міг доплисти до входу в Карийське море і вернув до Анґлїї. Московська компанїя не дармувала підчас того також і під иньшим зглядом. Вона розглянула ся для торговельних цїлий в середній Росії, а в 1558 р. був її аґент Тома Дженкiнзн (Jenkinson) в містї Астраханї, яке щойно перед кількома роками забрано Татарам;