ґуаранського племени, взяв Айоляс штурмом та зробив із нього резиденцію з назвою Азунсіон (Asuncion). Се нинїшня столиця держави Параґвай. Мала виправа на північ спричинила цїлковиту згубу війська, що в нїй брало участь, і зараз потім вибрано вождом Мартінеца Де Іраля; аделантадо Кавеца, що прийшов просто з Еспанїї, не міг собі здобути там поваги. Іраля поконав цїлком Ґуаранів, а опісля хотїв сам відкрити „ель Дорадо“; експедиція, вислана в тій цїли, з ґеоґрафічного боку найважнїйша. Відкрито Ґран Чако (Chaco) та Болївію і сполучено ся зі скрайними сторожами перуанського віцекоролївства. Одначе ми вже переконали ся більше разів, що еспанські пануючі задля свого самолюбства неохотно бачили кожде буцїм-то вдираннє їх власних земляків у сферу їх пановання; так також Іраля дістав з Ліми виразний приказ, щоб не посував ся дальше. Дуже цїкава згадка Шміделя про делєґатів, висланих до віцекороля: „die sassen auff die post und furen gen Lieme zum gubernator“, т. є. вони казали ся нести в гамаках службі, установленій (peones) нарочно в тій цїли. Іраля при поворотї успокоїв бунт в Азунсіон та панував там до 1569 р. могутною рукою над кольонїєю, що постійно ставала сильнїйшою та обширнїйшою. Буенос Айрес відбудував 1580 р. ґенеральний капітан Хуан Де Ґарай (Garay) і надав йому давні його права, а на тім місцї, де моряки Маґеляна бачили характеристичну гору, повстало аж із кінцем 18 ст. місто Монтевідео.
Безперечно найбільші трудности мали Еспанцї при заводженню своєї власти в середнім та полудневім Чілє, де хоробрий нарід Арауканів, славний з кидання довгими списами, не дав себе поконати Інкам. Давнїйша історія сього подовгастого прибережного пояса, се, по оповіданню Поляковського, збірка лицарських чинів Індіян, що ік навіть
