до Перу; син Альмаґра не узнав його і виступив проти нього ворожо, а коли сей узяв його в полон, згинув із руки ката. Претенсії до уряду намісника піднїс тепер останнїй осталий при житю брат, Ґонцальо Піцарро, однак Де Кастро зумів його заспокоїти тимчасовою загодою. Колиж однак гідність намісника одержав Бляско Нунєц (Nuñez), вибухла отверта ворожнеча між ним і Піцарро, і Нунєц згинув підчас одної стрічі коло Кіто (Quito) побіджений. Розгнїваний до остаточности, вислав Карло V. по нїм Педра де Ґаска (Gasca), духовного, що мав панувати в Перу з властею диктатора. Також проти сього збунтував ся Ґонцальо Піцарро, і довший час хитала ся вага побіди на обі сторони, аж 9 цвітня 1548 р. віднесли цїсарські жовнїрі остаточну побіду недалеко Кузко (Cuzco), і останнїй з Піцаррів мусїв піти на шафот. Панованнє Де Ґаски має славу, що було дуже розумне, і коли він вернув 1550 р. до Еспанїї, то нове віце-королївсто можна було назвати під кождим зглядом сильною та упорядкованою державою. Його дальша доля не має нїчого більше спільного з історією відкрить.
Одначе підчас того, як здобувано та успокоювано Перу, вийшли звідтам два підприємства, що мали більше ґеоґрафічне значіннє. На початку треба згадати тут про божевільно сьмілу виправу Альмаґра до Чілє, яка припадає на рр. 1535—1537. Приманюваний усякими улудними надїями нечуваних скарбів полудня, вибрав ся сей неустрашений чоловік у дорогу через височину Андів, попри озеро Авляґас (Aullagas); та коли туди мали дійти до берега, мусїли перейти один ланцюх Корділїєрів, а те могло було випасти на затрату усїх. Енерґія Альмаґра зробила також перехід через гори можливим, та коли остаточно знайшли ся на чілїйській прибережній рівнинї, оглянули цїлий беріг аж до Ріо Мавлє (Maule) під
