Сторінка:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf/138

по звичаю того часу часто Дальфінґером, а багато разів уважали ті два імена за приналежні двом ріжним особам. Попри нього згадати треба про підкомандантів Федермана і Гогермута. Взагалїж не можна заперечувати, що нїмецькі жовнїри, які також дома не виховували ся в найлагіднїйшій школі, допускали ся ріжних насильств; однакож з одної сторони Еспанцї самі як найменьше до сього покликані, щоб робити иншим закиди лихого обходження з Індіянами, а з другої сторони можна вже тепер уважати за факт, що нїмецьку окупацію застановлено в її перших початках цїлком не задля сеї наперед проголошеної причини, лиш радше тому, що Еспанцї вміли перешкоджувати чужинцям раз за разом. Ляс Казас, якого памяти треба віддати честь за се, що дав відчувати полекші та помагав мученим Індіянам, при описї нелюдських поступків Нїмцїв був під дуже сильним впливом не лиш почутя людяности, але й несправедливого патріотизму. Кождим разом господарське вихіснуваннє краю не зробило нїякого поступу, навіть коли Федерман, що в походї в гори Нової Ґранади здобув великі скарби, самовільно покинув свою посаду і поїхав до Еспанії. Також франконський лицар Филип фон Гуттен, що появляє ся на арені діяльности 1535 р., не був у силї направити відносин. Тодї постановив Вартоломей Вельзер 1545 р. поручити свому синови, що так само називався, важну місію заведення сталого ладу в тамошних справах, і так зачинає ся останнїй акт траґедії судьби. Правда, фон Гуттен і молодший Вельзер скоро злучили ся, але Еспанцї, що в дїйсности були лиш скритими противниками, виступили тепер отверто до боротьби. Найвисший суд „Авдієнсія“ в Сан Домінґо, іменував із легковаженнєм нїмецьких ленних прав намісником Венецуелї поганого Хуана Де Карвахаль (Carvajal), а сей, не можучи нічого вдїяти в отвертій боротьбі,