мала на його цїле житє значний, і то добрий вплив. „Донна Маріна“ ― так її охрещено ― грала часто ролю відповідального передкладчика. 21 марта 1519 р. приплила фльота до одного щасливо положеного портового місця, де провідник постановив заложити укріплену кольонїю, бо конечно потрібував такої підмоги, щоб мати запевнені взаємини з островами, а тілько від них міг сподївати ся опісля резервових посилок і всякої иньшої помочи. З воєнного табору який Еспанцї поклали по виходї на сушу, повстало місто Вера Круц, нинї один із найбільше відвідуваних портів мехіканської републики.
Про нарід, що мешкав у середині краю, а проти якого був звернений цїлий воєнний похід, знали Еспанцї досить мало. По кількох терасах виходить ся від побережа на височину Анагуак, і там осїло було з початком середних віків одно індийське племя, Тольтеки, яке прийшло з півночи. Вони були спокійні і заняті безкровним богослуженнєм; здаєть ся, їх дїяльність як хлїборобів була значна, і їм треба кождим разом завдячувати, що перед тим неврожайна, окружена величезними вульканами рівнина, стала плідним краєм, добрим для управи рілї і огородів, так як ми її нинї знаємо. Тольтеки розуміли ся теж на оброблюванню металїв і на будівництві, а спосіб будовання їх храмів і домів можна ще нині пізнати з нечисленних останків, що перетрiвали до наших часів. Невоєнний характер народу спричинював, що ріжні иньші племена, які пізнїйше там діставали ся, могли легко занимати ті части краю, які їм припадали до вподоби. Останнїй, але і найбільший в наслїдках був прихід Ацтеків (мешканцїв Ацтляну с. є. краю „білї чаплї“), які рівнож прийшли з півночи, зломали цїлковито власть Тольтеків коло 1300 р., і на ляґунах сеї височини заложили місто Тенox-
