воно мало відбути ся, не можемо дати ніякого вияснення.
Сей фльорентийський астроном, що відкрив і розслїдив східну частину Полудневої Америки, заслугує на визначне місце побіч Кабраля, а його честь навіть тоді не поменшилаб ся, колиб яким небудь способом мав справдити ся майже неімовірний здогад, що сей край, про який йде річ, відкрила вже 1488 р. експедиція, Вислава з міста Дієп (Dieppe). Кольонїя Веспуччіого творила сей пункт опору, звідки Портуґальцї здобули величезний обшир краю, який незадовго перехрещено на „Бразилїю“ відповідно до його важного продукту, червоного дерева, якого вживається до фарбовання. Одначе пізнаваннє середини краю цїлком не йшло скоро, бо метрополїя була занадто сильно занята індийською програмою, щоб могла була достаточно диспонувати людьми і грошем для американських посїлостий. Ті, що їх там висилано, були по найбільшій части уласкавлеві злочинцї. Однак, коли там принесено з Мадеіри цукрову трощу, настали живі зносини між плянтаціями, а побіч бразильового дерева був також цукор любленим експортовим артикулом. Незадовго ввійшли також чужі капітали в той торговельний оборот; ми вже згадали, що ще в 1504 р. вислало підприємчиве місто Дієп свої кораблї до Бразилїї, а Геблвр (Hãbler) віднайшов одно письмо з 1514 р., в якім доносив авґсбурському домови Вельзерів його аґент, що власне приїхав корабель із „Presilglandt“. Що там впрочім виглядало ще дуже дико, бачимо се з незвичайно інтересної автобіоґрафії Ганса Штадена (Staden) з Гомберґа в Гессен, який вступив длятого в портуґальську службу в кольоніях, щоб „бачити Індію“, а опісля дістав ся до неволї канїбальського роду Тупінамбас і завдячував свое уратованнє тілько незвичайній притом-
