Сторінка:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf/107

На думку Маджора (Major) відбув Хуан Фернандец через полудневий Паціфічний Океан іще другу велику подорож, яка його повела, здавть ся, до Нової Зеляндії, однак також тут бракує спромоги до докладного подання подробиць. Що-до трьох дальших подорожий, які відбуто в 16 ст. зі сходу на захід, щоб докладнїйше роздивити ся в численних громадах островів Полудневого Моря, то відомости про них опирають ся на певнїйших підставах. В сїчнї 1567 р. виплив Альваро Мендана Де Нейра (Neyra) з перуанського порту Калляо, передмістя головного міста Лїма; се перша місцевість в Америцї, якої ґеоґрафічне положеннє означено докладнїйше; про се згадуємо лише принагідно. Сармієнто, про якого незадовго будемо більше чути, обчислив у 1578 р. після обсервованої затьми сонця, ріжницю в довжинї між Лїмою і Севілею, знайшов її o 3° більшу як у дїйсности; се така похибка, яку в тих часах можна вважати за дуже незначну. Загально принято, що Мандана відкрив острови Сальомони; назвав їх так, бо йому здавало ся, що знайшов Офір св. Письма, звідки мав король Соломон спроваджувати свої скарби. Над тою громадою, яку в новійших часах прилучено до просторів, стережених нїмецькою державою, яку відступлено в части Великій Британії на основі самоанського переговору, сьвітила якась нещасна зьвізда, так що з ріжних моряків, що її хотїли віднайти, довгі літа нї один не осягнув своєї цїли. Вдало ся се аж Буґенвілеви (Bougainville) в 1768 р. Сам Мендана не міг відшукати сього архіпеляґу, коли віцекороль Перу його тамтуди ще раз вислав; однак тим разом відкрив він острови Маркевас, де Еспанцї вперше пізнали хлїбове дерево. По новійшим розслїдам здається, що Мендана не мав прав до таких почестий, а заслуга відкритя Сальовіонів належить ся Сармієнтови,