частина, 5-7-5 — „камі но ку“ (верхні вірші), абож „хокку“ (початкові вірші), друга частина, що закінчує вірш, зветься „сімо но ку“, (нижні вірші), або „аґеку“ (вірш, що закінчує). Такий розподілу наступну епоху і далі вже до XVII віку призвів до окремого існування перших трьох рядків („жанр хокку“); про це далі.
Жанр „танка“ належить до япанської інтимної лірики. У „танка“ ми маємо переспіви природи, доби року або любов. „Танка“ була незмінним супутником денників придвірних осіб. „Танка“ прикрашали листи, що писали до друга, тощо. „Танка“ була дуже поширена, але одночасно з цим не була розрахована на широке коло читачів, а писалася для друзів, до яких автор і хотів підійти. Такий індивідуальний і інтимний підхід у творах проглядає скрізь. Найхарактерніші щодо цього слова одного япанського поета: „Написати вірш, щоб подобався всім, — не важко, а написати вірш, щоб подобався одному (певно
32
