віть шкідливі їй, хоч і цілком би відбивали той стан речей, що був на той час у Япанії.
Література тісно зв'язана з письмом. Не маючи писаних пам'яток, трудно говорити за літературу народу взагалі. VII вік у Япанії відзначається боротьбою за оволодіння хінським письмом і потім уже розвитком свого національного (шрифт кана, хірагана), що відповідав би властивостям япанської мови.
Найперший документ япанського письма, що дійшов до наших часів, — „Кодзікі“ — запис про діла старовини, зібраний і записаний 712 року. Мова цього запису являє суміш япанської та хінської мов і способи писання зовсім не властиві япанській мові. Уникнути за того часу таких хиб не можна було.
Автор „Кодзікі“ (Ясумаро), пишучи свої твори, був у досить скрутному стані — він сам за це говорить у передмові. Він орудував тільки хінськими гієрогліфами. Користуватися з них за
22
