в IX столітті, — япанський уряд рішуче забороняє всякі зносини з Хіною, вважаючи, що „нічого навчитись від країни, де бувають заколоти“, щоб не завезти до себе небажаних настроїв. Такий само однобічний вибір у позичаннях маємо й у літературі; про це буде далі.
З усіх культурних впливів, що йшли з Хіни, запозичалося і засвоювалося лише те, що більше припадало до смаку придвірній забезпеченій аристократії, тим то видно таке однобічне, часткове сприймання чужої культури. Вся „культура“ була зосереджена в одних руках, — у руках невеличкої купки аристократії. Вся основна маса народу була не зачеплена цією чужою народові культурою.
Япанська поезія, за часів розквіту своїх форм, проходить під знаком естетизму й має сліди ліричних настроїв, настроїв, глибокого кохання, любови до природи. Такі настрої проймають усю поезію того часу. Найхарактерніше з цього погляду місце є в творах відомого хінського
17
