вживайте слова „акціонер“. Саме тепер воно має погану славу на території копальні“.
„Чи не думаєте ви, що я боюся?“
„Я вважаю вас за розумну людину й тому прошу вас поспішати“.
„Про мене“. Барон ще раз оглянувся, зморщивши чоло. Його сердило, що людину з його становищем, до того з найкращими і найприхильнішими намірами, так вітають.
„Не звертайте увагу на такі дрібниці!“ — сказав інженер, наче читаючи його думки.
„Тепер шахтарі страшенно розлючені. Коли б ви перенеслися в їхнє становище, то ви б напевно це зрозуміли. Це ж чистий випадок, що 294 інших, а не вони самі лежать там, в глибині. Вони всі втратили в катастрофі своїх родичів і приятелів, вони ставлять себе в їхнє становище, і їхня подразнена уява“…
„Скажіть мені нарешті, що зроблено, щоб врятував потерпілих!“
Що можна було. Півгодини по другім вибуху пішли троє чоловік на розвідку в копальню“.
„Мабуть і ви були один із тих трьох?“
„Так, я ж був найближче до того, крім того, я молодий і нежонатий“.
Відповідь була така проста й природна, наче молодий чоловік не міг навіть подумати, що хтось припускає щось інше. Барон із пошаною подививсь на свого супутника. З цього моменту він цілком довіряв йому.
„За двадцять кроків від головних воріт натрапили ми на пожежу“, — говорив далі інженер. — „Ми мусіли повзти по землі. Ми врятували одного парубка з жахливо попеченими руками, напівприголомшеного. Всі інші були відділені від нас непрохідною вогняною смугою. Вони не мали змоги дійти до шахти. Ми мусіли повернути. Один із нас трьох втратив притомність… він зайшов далеко вперед“.
