випадків потерпіли 92.445 гірників, з-поміж них 11.382 були важко покалічені й 1.743 наклали життям. Ці цифри наново освітлювали статистику шефа контори з його сухими відсотковими обрахунками. Барон і гадки не мав, що і промисловість — поле битви, яким тече кров і яке вкрите трупом.
Ця новина була така несподівана й неприємна, що він спочатку не дуже то йняв їй віри. Трохи поміркувавши, він мусів визнати, що подібні дані ніхто б не зважився оголосити в пресі, коли б вони були перебільшені. Незалежно від їхнього аґитаційного змісту він почував, що вони, безперечно, точні. Раптом баронові спало на думку, чи міг би шеф контори з його манерою статистика вирахувати, який відсоток із 1.743 мерців припадає на його частину дивідендів з акцій. Та відразу ж він вирішив, що його думка — дурниця, і приписав її нервовому напруженню від минулої надзвичайно неспокійної ночі.
Потім він читав далі. Синдикат, де він був чималим пайовиком і видатним членом, обвинувачувалося без жадних прикрас. Це можна було б краще стилізувати, — барон злегка всміхався при декотрих палких висловах, — але напевне не так влучно. В перших дванадцатьох рядках мовилося про торішні відвідини міста якоюсь особою, дуже авторитетною в копальняній техніці. Побіжно оглянувши копальні, чужоземець знайшов їх у стані якнайзагрозлівішім щодо вибуху. Вентиляція була недостатня, скрізь міліметр завтовшки лежав вугільний порох і почувалася присутність копальняго газу. Всі ці зауваження зустрінуто байдуже.
Після цих фактів, що їх вважали, очевидно, за обвинувачення, була коротенька замітка про те, ніби кожний восьмий робітник копальні, через свою професію, підлягає загрозі нещасних випадків. Надто ж на цій копальні впадала в вічі ця велика небезпека, бо акціонери тут були, здається, ненажерливіші й ласіші до прибутків, ніж деінде.
