лєґація заявляє зі свого боку, що вона в цілковитій згоді з принциповим признанням права кожної нації на самовизначення аж до цілковитого відокремлення, не бачить жадної перешкоди до участи української делєґації в переговорах.«2
б) 12. I. 1918. »Що торкається самоозначення України, яке фактично відбувається в формі Народньої Республики, то ця справа не може бути причиною конфлікту між обома братніми республиками. З огляду на те, що на Україні нема жадних окупаційних військ, що політичне життя відбувається там вільно, що там нема ані середньовічних станових (сословних) орґанів, які хотілиб представляти країну, ані призначеного лише з гори міністерства, яке працює в межах призначених йому з гори; далі з огляду на те, що на Україні є всюди вільно вибрані ради робітничих, солдатських і селянських депутатів та що при виборі всіх орґанів самоуправи додержано засад загального, рівного, безпосереднього виборчого права з таємним поданням голосів, не має і не може бути жадного сумніву, що самовизначення України в її етноґрафічних межах і в державних формах, які відповідають волі українського народу, знайде своє закінчення. З огляду на попередне і в згоді зі заявою, зложеною 10 січня, російська делєґація не бачить жадної перешкоди для самостійної участи делєґації Ґенерального Секретаріяту в мирових переговорах«2
4) Четвертий універсал Української Центральної Ради з 22/I 1918, в якому, сказано: »Однині Українська Народня Реслублика стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою, Українського Народу«.
5) Підписання 9. II., 1918 Українською Народньою Республикою мирного договору з Центральними Держа-
