Сторінка:Як підвищити прибутковість пасічницького господарства. 1928.pdf/6

Практично можна вважати, що бджоли збирають нектар з рослин, що ростуть не більш як за 3 верстви від пасіки. Зважаючи на це, треба при обліку медодайних можливостей району приймати на увагу ці межі.

Ще немає в пасічництві точного способу визначати кількість нектару, що його можуть виділити медодайні рослини даної місцевости за певний час. Для цього треба спочатку вивчити нектародайність хоч би найголовніших медодаїв. Взагалі ж уважають, що 100–150 вуликів досить повно використовують усі медодайні можливості району. Тому радять не ставити на одній пасіці вуликів більш від зазначеної кількости. Зайві сім'ї прибутковість пасіки не збільшують, а витрат на себе потребують. Але треба зазначити, що для кожної місцевости кількість сімей, що зможе повністю використати нектар даного району, буде дуже коливатись залежно від місцевих умов.

Мал. 1. Кубанський вулик, пристосований до мандрівок.

Питання про медодайні можливості району в кожний окремий рік ще більш ускладняється, коли ми візьмемо на увагу метеорологічні чинники (умови погоди). Справа в тому, що в залежності від метеорологічних умов буває то кращий, то гірший розвиток рослин, а цілком зрозуміло, що краще розвинені рослини дадуть більшу кількість квіток із краще розвиненими медницями. Подруге, ще більше впливають метеорологічні чинники на рослини під час їх квітування. Всім відомо, що відсутність дощів під час квітування медодаїв дуже зменшує, а часом і зовсім припиняє, виділення нектару. Сухі південні або південно-східні вітри так висушують медницї квіток, що бджоли иноді зовсім не приносять в улик меду, не зважаючи на велику кількість медодаїв, що цвітуть.

Із цього ясно, що визначити кількість нектару, що є в природі в районі льоту бджіл, — задача надзвичайно складна. Не зважаючи на її дуже велике практичне значіння, її, здається, ще не скоро буде розв'язано.