те?пина — (проводячи їх). — Ха ха, не любиГор Ну, прощавайте ж! Щасливо!..
Горпина. — Ач, і старий, а туди ж? І чого вони до нашого брата так липнуть? Просто і не одчепишся. — (Оглядає кругом) — Чи ба, як забруднили хату; а я люблю, щоб у мене було, як у віночку. (Прибирає). — Оттим мені і не до вподоби наша стать, що одно тільки колотись та прибирай за ними. Натомишся за день, а діла й не знати. (Дивиться в вікно). Прісько, Прісько! зажени лишень теля у кошару, а то корову виссе.
Голос Пріськи. — Та от чекайте: ворота одчиню.
Горпина. — О! може Панас приїхав?! (Бере на плечі кожух і виходить).
Шпонька — (увіходить у кожусі, обвязаний поясом, у капелюсі). — Ух! Ох! Фу! Бррр! — (до Гаврила) — Ну, куди ж ти дивишся? Не бачиш, що пан засапався? Ух! Аж дух забива! Оце так! Та ну бо, хоч розперізуй швидче!
Гаврило — (вовтузиться коло пояса). — Та тут затяглось.
Шпонька. — Зубами, зубами… Ой! пропаду! Та швидче бо!
Гаврило — (сіпає зубами й крутить пана). — Нічого не вдієш. Ач, як! (Упирається коліном у спину й тягне обома руками пояса). —
