Запорожем буде панувати Москаль, Запорожцї рішили ся покинути рідний край і просити для себе землї в Турка.
Запорожцї проплили чайками до Акерману й вислали до турецького султана 40 людей, по козакови від куріня. Султан дав Запорожцям землю на Дунаю, позволив їм там жити так, як вони досї жили на Запорожу. За сю землю й за волю зобовязали ся Запорожцї помагати султанови тодї, як він буде кого воювати.
Про друге зруйнуваннє Сїчи Москалями, про мандрівку Запорожцїв до Туреччини й про умову з Турком зостали ся такі піснї:
Світ великий, край далекий, та нїде прожити: |
- ↑ „Грицько“ се Григорій Патьомкін, найстарший мінїстер і полюбовник царицї Катерини II.