Що царь наказав своїм Москалям, аби вони помагали Полякам бити гайдамаків, найлїпше показує пісня про Капнїста:
„Коли-ж тії гайдамаки та такеє чинять,
„Так післати Капнїстого, нехай їх припинить!
„Коли-ж тії гайдамаки та такеє роблять,
„Так післати Капнїстого, нехай їх половить!
Ой, наловив два остроги, аж нїде дївати!
Сам поїхав пан Капнїстий до царя гуляти.
Безпереривними війнами, тяжкими роботами, засланнями й мордуваннєм Москва так винищила українське козацтво, що в 1764 р. зважила ся цїлком скасувати гетьманство та всї права України й українського козацтва. Вже тодї багато козацьких земель на Українї було в руках московських панів, а народ закріпощено в панщину. Та зостало ся ще вільне Запороже, куди втїкали з України ті люде, що не хотїли бути кріпаками московських панів. Тому Москалї задумали дістати Запороже в свої руки, щоб закріпощені Українцї не мали куди тїкати з московської неволї.
Найбільше-ж Москва бояла ся, щоб Запороже, скріпивши ся, не зробило бунту на Українї проти Москви, так, як то колись за Хмельницького стало ся проти Польщі. Як довго Запороже було вільне, як довго на Запорожу була козацька армія, так довго нї царі нї московські пани на Українї не могли спокійно спати. З усїх тих причин Москалї рішили ся винищити запорозьке козацтво. Дня 4 червня 1775 р. московський ґенерал Текелї дістав тайний наказ напасти на Запороже й обсадити всї головні оселї. В ночі з середи на четвер Зеленого тижня Текелї з своїм військом став неждано коло Сїчи. Сїчовики не надїяли ся нїякого нападу, тож Москалям нетяжко було опанувати Сїч. Коли козаки в головнім коші пробудили ся, вся Сїч за кошем, всї шанцї, гармати й судна на ріцї вже були в руках Москалїв. Козаки гадали боронити ся, але отаман Кальнишевський, бачучи, що вже нїяка оборона не поможе, велїв дати спокій. Москалї кинули ся рабувати. В сїчовій церкві вирубали царські ворота, виковані з чистого срібла. З образів зривали шати й привіски. Запорозьку старшину Москалї арештували. Бачучи, що Сїч пропала та що над
