Сторінка:Як Москва нищила Україну. На підставі старих українських пісень.djvu/20

Усю старшину благає:
„Ой, старшина моя мила,
„Випускайте мого сина!
Обізвав ся одинець,
Уродливий молодець:
— „Не плач, мати, не ридай,
— „Карих очей не теряй.
— „Тодї то вже ти заплачеш,
— „Як на муштрі мя побачиш.
Ой, матери та на жалість,
А старшинї та на радість.
Пішла мати, плачучи,
А старшинї радощі:
А чиї же то лани
Позасївали пани?
А то того одинця,
Вродливого молодця!

 

III.

Зажурив ся соколонько:
„Бідна-ж, моя головонька…
„Що я рано з вирю вийшов.
„Нїде сїсти, гнїзда звити,
„Малих дїтей розплодити.
Ще по горах снїги лежать,
По долинах річки течуть,
А по шляхах маки цвітуть.
То-ж не маки, то козаки,
То-ж козаки-новобранцї,
Що забрали в недїленьку
Вранцї-рано до схід сонця.
Плаче мати у віконця…
Кличе мати Запорожця:
„Іди, сину, до домочку,
„Змию тобі головочку.
— „Ой, змий, мати, ти собі…
— „Менї змиють дрібні дощі.
— „Розчешуть колючі терни,
— „Пригладить зелена лїщина,
— „Пригорне молода дївчина“,

Ось таких пісень з того часу є багато, дуже багато, що й не злїчити. Їх і тепер ще рекрути співають.