— Менї молодому жалю не завдавайте!
— Завдайте жалю-тугу темному лугу,
— Темному лугу або коню вороному
— Анїж менї, парню молодому.
— А не жаль менї у дому нїкого,
— Тільки жаль менї: матуся старая,
— Матуся старая, сестриця малая,
— Сестриця малая й жона молодая.
|
З тогож часу походять і сї піснї:
I.
Ой, зза гори зза чорної хмари
Виступають молоді гусари.
По крилечкам пани ґенерали,
Попереду все бють барабани:
„Не журіть ся, молоді гусари!“
— Ой, як же нам не журить ся?!
— Молодими в гусари забрали,
— В чужу землю робити післали.
— Не дають нам нї їсти, нї пити,
— Заставляють роботу робити,
— Штихами білий камінь бити.
— Камінь бити, а рови копати,
— Киверами землю викидати.
II.
Судариня листи писала,
По ґубернїям розсилала,
Кого у рекрути брати.
Сидять пани за столом,
Вони пють і їдять,
Пишуть, пишуть та радять,
Кого в салдати віддать.
Де пять, там не брать,
Де чотири, не велять,
А де три, там не йти,
А де два, там нема.
У вдови один син
І той пішов під аршин
І аршина не дійшов,
А в салдати пішов.
Іде мати, ридає,
|
