бояв ся дотикати сих річий. А в кінци коли обмив ся і обчистив, взяв єго святий Петро за руку і попровадив до Христа.
По дорозї Михась розглядав ся на всї сторони. Нїхто не всилї сего розказати, що за чуда бачив, які гарні чув піснї ангелів і які бачив дорогоцїнности. Нїхто не може сего оповісти ані списати, хочби був такий мудрий, як сам Соломон.
Легко ступаючи, ішов Михась по срібній і білій як снїг підлозї небесній. Було єму так легко і так добре, як нїколи на земли. По всїх усюдах цвили найгарнїйші цвіти, а їх запах, змішаний з кадилом, наповняв усї усюди. Прегарні ангели ходили помежи цвітами і грали, або весело співали. За ними бігали розвеселені маленькі дїти. Се були молоді душі померших хлопцїв і дївчат. Дальше тягнули ся величезні ряди святих і Архангелів. Всі вони окружали престол Христа, що сидїв по правій руцї Господа.
Коли Михась зближив ся на кілька кроків від престола, не міг дивити ся в лице Всемогучого з причини великої ясности, яка била від Престола. В кінци піднїс єго сам Ісус Христос, притемнив соняшну ясність до тої степени, щоби чесний хлопець міг
