Сторінка:Як Михась ходив до неба по діямант (Скрентон, 1917).djvu/48

Цю сторінку схвалено

 

IX.
МИХАСЬ В НЕБІ.

Усміхнув ся святий Петро, коли побачив нашого хлопчика: “Дивіть, дивіть, промовив, такий малий, а дістав ся до нас!“ Довго не міг Михась промовити слова з великого щастя, радости і несмілости. Доперва по хвили упав до ніг святого Петра і цїлуючи їх промовив: “О, який же я щасливий!“ — “Але, як я бачу, то ти настрашив ся?“ — “О, правда, говорив смілїйше Михась, богато пригод зазнав я, але при божій помочи все перебув я щасливо!“ — “То ти серед такого труду ішов по діямант питав ся святий Петро, і на що ж тобі такі богацтва здадуть ся?“ — “Хочу ратувати убогих“ — шептав мельник і почав все оповідати святому Петрови, почавши на тім, як прибув до неба, “Гарно і мудро поступаєш, хвалив єго Апостол за те, сейчас Ісус Христос нагородить тебе. Ходи скоро до Него, тільки вперід вичисти собі одежу з пороху і попелу, вимий лице і руки, бо до Христа треба приходити з великою чистотою душі і тїла“.

По тих словах казав святий Петро служащому подати воду, ручник і щітки. А то все було таке гарне і дороге, що Михась аж