єний був в мечі і ножі, щоби убити кождого, хто би заступив єму дорогу. Цїла гора виглядала неначе вавилонська вежа, тільки на нїй було гамору, крику і тільки ріжнородних мов і язиків.
Лиця людий були страшні, а очі горіли пристрастию і жадобою посїданя скарбів. Крім Михася може було кілька мужів, що бажали дістати ся до небо з надїєю, що Христос дасть ім раду на нужду, біду і невисказаний біль. Прочі цїлі сотки, тисячі, мілїони, ішли з жадоби, щоби збогатити ся, а потім грішити і надуживати божої доброти на підлі і нечесні вчинки. На їх лицях малювала ся страшна ненависть до Бога, що мусять так далеко іти по діямант, до людий, що їм заступають дорогу, вкінци до цїлого світа. Були тут і такі, що цілими місяцями сидїли, очікуючи доброї ногоди, щоби ввійти до раю. Нераз, не маючи харчу, гинули з голоду, а їх тїла розшарпували супи і круки; деякі стритивши надїю, божеволїли і скакали в пропасть.
Настрашив ся дуже наш добрий хлопець, коли побачив таке множество ріжних людий. Здивував ся, бо єще нїколи не бачив тілько людий ріжної краски і ріжного ста-
