Сторінка:Як Михась ходив до неба по діямант (Скрентон, 1917).djvu/37

Цю сторінку схвалено

Михасеви, в який спосіб пірвала їх клята чарівниця. Але не було часу бавити ся довгими розмовами. Кождої хвилї міг з'явити ся якийсь злий дух, або яка відьма, котраби їх наново увязнила і увільнила замкнену чарівницю. Щоби не допустити до сего, порадила дївчинка спалити тоту погану хатку.

В одній хвили полумінь обняла суху лїпянку і знищила до тла то грішне і прокляте місце. В тім огни згоріла також безбожна чарівниця і не лишило ся по нїй нїчого, тільки купа попелу.

Доперва тепер свобіднїйше відітхнули дїти, коли побачили, що нещастє, при помочи божій, так легко минуло ся. З великим жалем в серци прийшло їм розійтись, бо Михась сейчас постановив іти дальше на схід, а дївчинка з братами і сестрами на захід. Вона бояла ся дуже, бо не знала цїлковито дороги. Однак мельник потїшав єї оповідаючи докладно, в котрій сторонї мешкає пустинник і коли тільки щасливо зайде до него а він єї покаже дальшу дорогу. Єще раз подякувала дївчинка Михасеви за се, що єї виратував. З жалем попращали ся і сейчас розійшли ся; дївчинка з братами і сестрами пішла стежкою на захід, а Михась на схід.