батькови, що я хотїв винагородити єго і тебе за давну прислугу, а ти не хотїв нїчого приняти. А тепер кажу тебе нагодувати і дати гроший на дорогу. Бодай троха, а мусиш від мене приняти, бо як не прнймеш, то тебе лишу при собі і убю твого батька і матїр. Розумієш!“ Михась мусїв пристати на се і згодити ся на такі услівя. Поклонив ся до ніг ватажкови, а опісля всїм розбишакам і подякував за їх ласку. Опісля одержав смачну вечеру, а що було вже пізно в ночи, ватажок переночував єго у себе.
На другий день рано ватажок дав Михасеви повний мішок дукатів, спорий кусник хлїба і мяса і приказав двом підвладним розбійникам відпровадити єго аж на дорогу, по котрій міг скоро і певно зайти до пустинника. Ще раз уклонив ся Михась розбійникам, подякував і обіцяв молити Бога за їх грішні душі, скоро лиш щасливо верне домів. Потім перехрестив ся і пустив ся в дальшу путь. Двох посїпак відпровадило єго на лїсну дорогу, по котрій Михась помандрував дальше.
День був ясний. Лучі сонця проди-
