«Документи на стіл».
Через те то, і від теоретичних виступів Хвильового, — байдуже в якій формі їх зроблено, — не можна не вимагати того-ж самого, в гіршому разі — хоч логічної ясности і тої елементарної систематизації думок і постулятів, без яких найшляхетніша теорія зазнає сумного й безславного кінця.
Теоретичні виступи Хвильового — в цілому і в деталях — заспіль дискусійні.
Концепція азіатського ренесансу викликає низку запитань і заперечень.
Переходимо до цього.
Почнемо з двох тез Хвильового про пролетарську культуру і пролетарське мистецтво.
Перша звучить так:
«Не треба забувати, що мистецтво — архи-специфічна галузь людської творчої діяльности, і тому розглядайте його, як «архи» і не плутайте його з загальною культурою. Говорити про пролеткульт, про пролетарську культуру — говорити абсурд, бо класова культура, це-б то сума всього утвореного зусиллями господаря становища, має консервативні тенденції: вона переконує клас в одвічності нескінчености його диктатури» («Камо грядеши», стор. 33).
Тут трудно, на перший погляд, зрозуміти, на чому стоїть логічний акцент: чи на тому, що пролетарської культури не буде взагалі, і через те говорити про неї — «говорити абсурд», чи на тому, що пролетарська культура буде, але вона матиме «консервативні тенденції», бо переконуватиме клас «в нескінченості його диктатури».
Із контексту, а також із другої тези про пролетарське мистецтво, треба зробити висновок, що Хвильовий, визнаючи мистецтво переходового періоду за пролетарське мистецтво, ("Отже в час цих «передишок» і
