НАЙБІЛЬШІ імена, найбільші сини культурних народів сьвіта, нагадують імя його…
В душі кождого народа імя його записалобись буквами золотими, незатертими!
На Аркаполісі, Пантеоні, Байрайті йому місце. Чому?…
Бо сорок кілька літ різьбив великий твір артистичної будови, різьбив душу українського люду.
Ціле житє своє боров ся за правду і свободу поневоленого українського народа. Був нам камінярем, котрий розбив велику скалу ґранітну, що заступала сьвітло правди, волі, свободи.
Бо сорок літ доптав стежку по тернистій, зарослій буряном дорозі.
Сорок кілька літ годував се бідне, невидюче, заковане дитятко-люд український. — Годував його горем своєго серця, напував його цілющою водою своєї великої душі.
Бо болі наші заповнили його груди і кровю серця списані приніс в жертві поколіням.
Обдарував се бідне дитя чистим золотом, перлами дорогоцінними.
Житє своє ціле, повне сирітства і нужди, поклав під зранені ноги сего загубленого дитяти сирітки.
Вів його до ціли, кращої долі, збудував йому сьвіт новий, сторожив його, видвигнув!
Був провідником, що вказав шлях на стрічу кращих надій, ранньої зорі.
Випровадив з тяжкої темряви, котра висіла над його вітчиною.
