ду, під яким жив наш нарід. Його пропаґанда, се загально людські поступово-демократичні ідеї.
Франко се великий сьпівець боротьби, повістеписатель, відкликуючий ся на все публіцист, критик, талановитий популяризатор, незрівнаний полеміст, піонір в богато областях научного досліду.
Як уже поперед сказано, 1877 р. арештовано Франка за соціялізм і відпокутовав Франко сей “вчинок” 9 місячною тюрмою. 1880 р. арештовано Франка під закидом, що мовляв бунтує селян, 1889 р. арештовано Франка в третє. В тюрмі держали його десять тижнів, але за що, то ані Франко ані мабуть і самі суді не знали.
Його викидають з товариства “Просьвіта” і “Руська Бесіда”. За участь в похороні Українця Нарольського 1884 р. вигнали Франка з редакції “Діла” і “Зорі”.
1886 р. вдруге виганяють Франка з редакції “Зорі” за поміщене поезії Руданського і статі Грінченка. Щоб ратуватись від голодової смерти, вступає до праці в польській часописі “Kurjer Lwowski”, де як каже, вибув десять літну панщину. Через сих десять літ плоди його пера ідуть в користь польської преси. Для української літератури се велика втрата, за сей час Франко міг був богато зробити хосенного, та вина за неї паде на галицьких “богобоязних рутенців”. В 1897 р. за написане книжочки “Nieco o sobie samym” стягнув на себе обурен' усього галицького рутеньства. Назвали його запроданцем, зрадником і т. п. Темненькі брати рутенської інтеліґенції допікають Франкови, що мовляв то він такий талан, а не може заняти суспільного становища. І от Франко скінчивши універ-
