Сторінка:Якимів Д. Іван Франко. Біографічно-літературний нарис в другі роковини його смерти. 1918.pdf/28

Ця сторінка вичитана


І о власній силі йде!
І простується, міцніє,
І спішить туди, де дніє…
Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких,
По варстатах ремісницьких,
По містах недолі й сліз.

І де в сьвіті тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб вгасила, мов огень,
Розвидняючий ся день.

Не вгасити сеї сили, не спинити нової ідеї, думки, коли такі моцні сили духа сіють зерно правди! Нічого їх не спинить. Франко єще з більшою силою, з більшою посьвятою віддаєсь праци. І дальша його діяльність сплітаєть ся тісно з історією розвитку радикальної партії (1890–1899) котра в історії нашого народу відограла неоцінену ролю.

Була се перша українська партія, що на правду занялась інтересами нашого селянства. Франко був одним із її головних основників, та був одним із її проводирів. Він уложив її програму соціяльно політичну, із сеїж партії вийшла на кінець українська соціялдемократія. Франко як редактор “Народу” органу партії кільканайцять літ держить її. Як публіцист популяризатор, аґітатор, по вічах, зборах, одним словом партія радикальна 1890-99 р. се Франко. Франко оснував партію, держав її, підніс, порушив сі широкі маси нашого селянства, випровадив їх на дорогу, дав їм збрую, котрою виборов їм право людини-горожанина. Бож радикальна партія здобула в українській суспільно-