|
|
І розілялось його слово по широкій країні, поплила цілюща кров в жилах замученого демоса, і віджив народ. Вбив ся в потугу “потряс Кавказом, вперезавсь Бескидом, покотив Чорним морем гомоном волі, глянув як хозяїн домовитий по своїй хаті і по своїм полі”.
|
|
Окови неволі присли, понесло відгомоном великого слова, житя вільного, лявіна покотилась шляхом, котрий викував в скалі ґранітний, великий і безсмертний Іван Франко, котрого дух великий вітати ме вічно над нашою вольною Україною, з духами найлучших і найкращих її синів.
Скоро український народ сьвяткувати ме другі роковини смерти сего великого чоловіка, котрий своїм ґенієм, своєю неоціненою працею, своїми великанськими заслугами які полишив у спадщині народови своєму, займає перше місце між найкращими синами України. Імя се з найбільшою пошаною повинна згадувати кожда поступова людина по всій Україні, а дорогим і святим оно статись повинно українському робітництву.
Імя се найбільшого нашого поета-письменника і громадянина, найкращого сина України Др. Івана Франка.
Недосяжна постать, глубока душа, сьвітлий ум! Праця його велитенська, яку він з повним запереченєм самого себе, власних вигід і власного щастя жертвував для добра народу, єще не оцінена гаразд. Критики не змогли єще дати повної відповіди на се, яку кольосальну ролю відограв сей чоловік в історії нашого національного відродженя, чим він був і буде для
