такечки ото вони виписували гетьманові Івану Самойловичу, якого не поважали за те, що він „підлисикувався“ завжди до Москви: „Ми здалека усмотріли перспективою свойого ума, куди ти херхелюєш“. Гетьмана Мазепу вони взивали „хитрий лис і Махіавель“.
Те слово, яке написав і вичитав запорожський писарь Іван Чугуєвець (по другим Іван Глоба), 1762 року, на вшестя цариці Катерини II, облетіло усю Європу, було переведено на німецьку і инчі мови і тепер дивує нас своєю глибиньою, силою і красою.
„Вся премудростію, силою, славою и благостію своею сотворивый Господь, вѣчно и непоколебимо узаконилъ рѣкамъ вѣдать свой югъ, магниту сѣверъ, тучѣ востокъ, солнцу западъ, намъ же человѣкамъ учрежденную надъ собою власть“… и далі.
Опріч того у запорожців були своі архиви, ревизіонні записи, походні щоденники, де вони щодня записували, куди йшло із Січі походом іх
