захопили 7000 голов коней. Запорожські коні були у великій славі в східній і західній Європі: іх охоче купляли ляхи, росіяне, татари, турки; навіть закордонні ремонтьори приіздили в Запорожже і купляли там коней. Російським царевичам, наприклад Павлу Петровичу і инчим, ні які так не подобались коні, як запорожські. Російські сенатори теж знали смак в запорожських конях. Через те запорожські посланці, живучи якось-то дуже довго в російській столиці і довго клопочучись там перед сенатом про ріжні своі справи, писали листа в Січ: „Дуже просимо вашу вельможність (кошового отамана) і військову старшину прислати господину N (сенатору) пару цугових, або одного верхового огиря, „авось“ вони швидче наше діло до сенату довезуть“.
А що сказати про рибальство у запорожців? Один історик сказав про це так: „козак коли не воює, то він табунщик, скотарь, а найбільш рибалка“. Рибальство і годувало запорожців і давало ім великий прибуток. Ото ж через те у
