Вихований переважно на терені російськомовної поезії і пісенності (по той бік міжнаціональної межі), звернувшись до рідної, генетично відповідної мови — я не міг був відмовити собі взяти, привнести у всесвіт україномовності всього найкращого, що зачарувало мене в російській пісенній поезії. Мене захопило покликання, зрушив потяг до посильних спроб збагатити рідну пісенність шедеврами, що загальновизнані людством, і в першу чергу тими, які припали мені до серця. Отак прищеплюють до плодового деревця гілочку того сорту, який найбільше до смаку садівникові. Тут слід віддати належне і ролі щасливого випадку: чи приживеться гілочка, чи дасть жадані плоди?! Чи намагання втілити бажане потребуватиме повторних, можливо, численних впертих спроб, наполегливості і терпіння!
Отож маємо щодня вчиняти діжку, місити борошно слів, замішуючи тісто мови життя, аби випікався добрий хліб спілкування, засіб взаєморозуміння.
Юрія Отрошенка
