Юрій Отрошенко
Ми, козаки! достойно з ним ділили,
Завдань державних підіймали брили,
Й один до одного ми знали співчуття!
Тебе й мене — ославить! За Мотрону —
Його скараю я, я — вірний трону!
Мазепи розгадав пекельну гру
І вимагатиму його до страти!
Знов відпишу, як є! Царю Петру!
І мусить цар Петро його скарати:
За задуми його не до добра —
Із Карлом! Й з польським королем за змову!
І бачить Бог, що не збрешу, стара!
За зраду Юди, світську і віськову,
Й Старшинську Раду зрадити готову!..
Кочубеїха (Під 'юджуючи)
Як цар скара Мазепу за обман…
Так,., може статись,., —бачу:
тй-Г етьман!..
Отримаєш за відданість і службу!
Московського царя подяку й дружбу!..
Кочубей (Підхоплюючи)
Як цар скара Мазепу, і кати
Зламають моїм недругам хребти!..
Хоч — гріх! І — зась! отак інтригувати:
Ми всі, на жаль, — бездарні дипломати.
(Кочубей, вдячно поцілувавши дружину, заклопотано йде геть)
Кочубеїха (Наодиниці сама до себе)
Бодай своє життя занапащу,
А за ганьбу Мазепу — не прощу!
І Мотрю маю з того пильнувати!
Хоча, як жінка, здатна відчувати,
Кохати! Каюсь на самотині,
Що мучусь над усе не з того, ні!..
Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/35
Ця сторінка ще не вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f7/%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9E%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%9F%27%D1%94%D1%81%D0%B8_%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%97.djvu/page35-1024px-%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9E%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%9F%27%D1%94%D1%81%D0%B8_%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%97.djvu.jpg)