Цю сторінку схвалено
Не шукати вже стежок до тебе
(музика Ю. Отрошенка, вірш С. Єсеніна)
Вже стежо́к до тебе́ не шукати,
По куща́х не м'яти лободи…
Ніжною весе́лкою зійшла ти,
Ми́ть цвіла́… — і ще́зла, назавжди́.
З со́ком я́гід, наче кро́в на шкірі,
Промени́ста, ти була, одна́,
Чи́ста — і в надії, і в зневір'ї,
Ди́вно — і смутна, і осяйна!
Очі,.. — ні́, то — тра́ви, вже прив'ялі,
А ім'я — луни́ тендітний згук,
Та, лиши́лися у змо́ршках шалі
Ме́ду пахощі з дівочих рук.
О порі́, коли зоря надворі,
Кошеня́м, рот ла́пкою вмива,
Горні голоси́ за те́бе в хорі
І проміння дзвонить тятива.
І неха́й шепоче вітер стиха,
Що була ти — мрія запальна,
Все ж, і при́мха ця — прекрасна втіха,
Вся́ неопалима таїна.
Не шукати вже стежок до тебе,
По куща́х не м'яти лободи…
Ніжною весе́лкою край неба
Ти зійшла́ — і ще́зла назавжди!
221
