може бути дуже послідовним і витривалим у політиці, може часто бути консерватором в особистому побуті. Є, отже, такі надбудови, де ідеологія пролетаріяту з більшими труднощами себе виявляє і спричинюється до тих чи тих змін. Так само стоїть справа і з естетикою. Боротьба між комуністами в царині естетики можлива не тому, що естетика є незалежна від ідеології, а тільки тому, що не кожний встиг обняти всі надбудови життя своїм світоглядом, що ґрунтується на базі пролетарської ідеології. На тій підставі, що пролетаріят кладе свою виразну печать на політику й економіку нашої держави й починає тільки оформлювати свою естетику, не можна робити висновків, що естетика менше залежить від ідеології, аніж економіка. Естетика є тільки найтонша надбудова, де процес опанування від пролетарської ідеології значно складніший і важчий.
Спроба тов. Слісаренка розкласти на відокремлені складові елементи мистецтво нагадує нам колишню полеміку Плеханова проти естетичної теорії Чернишевського. Чернишевський встановив паралель між голими прагненнями людини до краси утилітарнішими прагненнями (поліпшувати власне життя). Але Плеханов повстає проти такої паралели і встановлює тісний звязок між тим і тим. Він стверджує, що саме ті чи ті прагнення людини впливають так чи так на розуміння краси. „Завдання наукової ес-
