спостерігав коли небудь світ. Цей процес зворушує мільйони робітників і селян, що вперше стають свідомі своєї великої вселюдської місії. Він є в той же час процес великої культурної революції, що раніше чи пізніше позначиться на майбутньому культурному рухові всього світу.
З цього погляду Радянський Союз стає центром нового ренесансу, вже пролетарського. Справді, чому всі прибічники „Европи“ все посилаються в своїй аргументації на письменників буржуазії тих часів, коли вона допіру боролася за владу, і не можуть аргументувати прикладами з тої доби, коли буржуазія повновладно панує.
Чому тепер буржуазія не має ані Гете, ані Шілера? Вона їх не має, вона їх ніколи вже більше й не матиме. Нові величні перспективи для вселюдської культури відкрила тільки пролетарська революція B Радсоюзі. Соціялістичне будівництво нашого Союзу — ось те джерело, де криються потенції великої класи. З цього джерела й повинне черпати наше письменство свої імпульси й думки.
Коли вже говорити за „Европу“, як за психологічну категорію, то такою „Европою“ стає наш Радянський Союз. Наша Радянська „Европа“ єдина бо зможе й успішно зорати старі культурні надбання буржуазного Заходу часів її революційного прямування, її поступу, створити нові самостійні цінності,