співробітництво з буржуазією й поволі витискати її, питання про те, як поставити на службу революції технічну і всяку иншу інтелігенцію та одвоювати її ідеологічно в буржуазії. Отже, хоч класова боротьба не припиняється, але вона міняє свою форму, бо пролетаріят перед захопленням влади намагається зруйнувати дане суспільство, а підчас своєї диктатури на перше місце виставляє „мирно-організаторську роботу“.
Цей уступ треба добре запам'ятати, щоб завжди розуміти, що ми не зацікавлені в розпалюванні класових противенств. Так само, Як ми намагаємося перевиховати селянство, нам треба перевиховувати й літературних попутників; так само, як ми притягаємо технічну інтелігенцію до справи індустріялізації, нам треба притягати літературних фахівців до своєї творчости.
Марксівська-ж критика повинна бути проте бойова, чітка й консеквентна. Вона повинна прочищати шляхи для української пролетарської літератури, безщадно критикувати всі хитання попутників, плямувати капілянство в революційному таборі й особливо гостро виступати проти зростаючої ідеології нової буржуазії та її намірів, використовувати хитання серед революційного табору для поширення свого власного впливу.
Березень 1927 р.
