Це все не нове. Але після тої загостреної літературної боротьби, що була цілком природна на Україні, дещо почали забувати, подекуди трохи заплутались в методах регулюванння й керівництва літературним фронтом. Отже, продовжуємо, і кажемо, що до мистецтва треба підходити з спеціяльними методами. Тут не досить логічно усвідомити, і логічно висловити, а треба найти відповідну художню форму. Це складний процес. Особливо повільний процес — це художнє оформлення пролетарської ідеології в українській літературі. Адже українські пролетарські маси тільки оце, за радянської влади, включаються в український культурний процес.
Коли в Росії, де немає мовної розмички між пролетаріятом і селянством та інтелігенцією, процес творення пролетарської літератури дуже повільний, до чого-ж він болючий мусить бути у нас на Україні. Пролетаріят не міг до революції створити якоїсь широкої бази для розвитку свого мистецтва, бо він був класою злиденною, неосвіченою то-що. Підчас революції пролетаріят насамперед бореться за зміцнення політичної влади та за економічне будівництво, і тільки поволі опановує культурні процеси. Тут пролетаріятові треба піднестися до певного культурного рівня, щоб стати тим культурно-ідейним оточенням, що живитиме пролетарську літературу. Ми кажемо, що це оточення вже почало творитись. Але воно твориться надзвичайно поволі в Росії. До чого-ж