мусить бути у своїй творчості, в своїх переживаннях, емоціях. Тільки за таких умов народжується справді художній твір, а не тенденційний.
Кінець-кінцем, література відбиває певне економічне оточення, економічні змагання то-що. Але дуже вже у нас спрощують, коли письменника, що написав кільки віршів, зразу ж зараховують до представників певної класи. Треба пам'ятати, що вплив економіки на літературу є надзвичайно комплікований, що йде через складні процеси психічного перевтілювання низки допомічних впливів, що йдуть від околишнього життя. До митця треба підходити з иншим критерієм, ніж до політика. Так дивився на цю справу ще Маркс. Згадаємо про цікавий інцидент Маркса з Вільгельмом Лібкнехтом з приводу Гайне. Будучи на вигнанні в Франції, Гайне, якого німецький уряд вважав за небезпечного, через свою інтелігентську безпринципність, не цурався одержувати пенсію від французького монархічного уряду Луї-Філіпа Орлеанського. І це викликало від'ємне почуття у Вільгельма Лібкнехта. Будучи в Парижі, Лібкнехт уникав зустрічи з Гайне. Та коли Лібкнехт у розмові з Марксом пояснив йому причини свого уникання зустрічів з Гайне, Маркс, обурившись, відповів: „Гайне велика людина, з великим гострим розумом, він багато дечого бачить гостріше, ніж ви. І коли б ви його відвідали, ви-б запаслись багатьма художніми думками. До Гайне не можна підходити, як до політика“.
