летарським художником може бути тільки той, що має однаковий з пролетаріятом світогляд? А як-же що-до світогляду пролетаріяту? Може й пролетаріят Хвильовий розподілить на художників, що мають право бути ідеалістами, і політиків, що цього права не мають? Та на це, мабуть, пролетаріят не згодиться. Але цікаво, що Хвильовий підпирає свою вітаїстську романтику авторитетом самого Карла Маркса. Він цитує таку фразу К. Маркса: „Громадський розвиток, який виключає міфологізування природи, який вимагає від художника незалежної від міфології фантазії, не міг-би ні в якому разі утворити ґрунту для грецького мистецтва“. І після цього Хвильовий почуває себе справжнім переможцем. Ви здивуєтесь, бо згоджуючись з Марксом, що тільки в тому суспільстві, де було міфологізування природи, могло народитись грецьке мистецтво, ви спитаєте, при чому-ж тут пролетарське мистецтво? А при тому, що Хвильовий не мислить розквіту пролетарського мистецтва без альянсу з грецьким мистецтвом. Ось звідкіля походження „романтики вітаїзму“. Я думаю, що ця романтика вітаїзму, незалежно від нашого ставлення до ролі античного мистецтва, є цілковита вигадка.
Пролетаріят є наскрізь класа реалістична, і через те його мистецтво розквітне, як реалістичне.
Квітень
1927