до тих, що заперечують цілковиту корисність формальних досягнень митців лівого фронту, але їх корисність я розцінюю тільки з погляду тих часткових елементів, які вони зрештою вносять до загальної скарбниці мистецтва нашої епохи. Та самоцінних речей вороги реалістичного мистецтва творити не можуть. Безпосередньої зброї ідеологічної боротьби апологети футуризму в мистецтві так само не дають в руки пролетаріятові. Вороже ставлення до реалізму в пролетарському мистецтві дуже яскраво позначається в таких словах теоретика Лефа, т. Чужака: „Коли в основі кожної, в тому числі й художньої, діяльности (діялектичний матеріялізм) лежить якась матеріяльна даність, але даність ця є вже щось переходове, не тільки позитивне розуміння існуючого, але також і розуміння його заперечення, то ясно, що не фіксування побуту (як це пропонують багато з тих, що називають себе марксистами) завдання мистецтва, а реалізація тої уявленої, але такої, що базується на вивченні, антитези виявлення кожної синтезованої (здійсненої) форми в її рухові“ (Леф I, 1924 р.). З цієї дуже складної, малозрозумілої фрази нам треба головне запам'ятати, що Чужак проти відтворення побуту, бо-ж і Третьяков каже, що, побут є глибоко реакційна сила“
Ховаючись за закони руху, лефівці подають марксистську науку так, ніби вона заперечує, що протягом певного історичного періоду ті чи инші