спільстві вступило в фазу декаданса, за часів пролетарської революції дістає відновленого ґрунту і незвичайного розмаху. Але „виробниче“ мистецтво обстоюють не тільки теоретики футуризму. Цього-ж погляду дотримується і Богданов і „іже з ними“. Тимчасом, „виробниче мистецтво“ є по суті заперечення мистецтва.
Що таке мистецтво? Діяльність, через яку задовольняється естетичні потреби громадської людини. З цього погляду „краса“ не є такий жупел, як це малюють „ліві“ теоретики. Та ті, що стоять за виробниче мистецтво, само собою доходять до того логічного висновку, що виробництво речей диктується міркуваннями доцільности науки, техніки тощо. Де тут місце для специфічних мистецьких прийомів, для того, що Плеханов визначає висловом „мислення через образи“? Аджеж для митця тоді справді не залишається місця. Аджеж інженер і робітник тоді справді не потрібуватимуть митця. Або може саме інженер і робітник будуть одночасно митцями? Для чого це їм знадобиться? Аджеж вони таки завжди будуть керуватися міркуваннями доцільности?
Отже не треба ще раз доводити, що Арватов і Богданов, Третьяков то-що по суті пропагують знищити мистецтво. За їхньою „варстатною“ теорією поети, художники, скульптори, актори повинні перестати відображати і відтворювати, писати вірши, картини, ліпити скульптуру і т. д., і т. д.
