пролетарской литературы“ досить докладно висвітлює народження й розвиток російської пролетарської літератури ще за десятиріччя до революції. Для Троцького, на жаль, нормою є тільки сторіччя, але-ж і капіталізм в Росії розвивався через загальні технічні надбання Европи швидшим темпом, ніж в західньо-европейських країнах, які примушені були перші проторити шлях для нього. Чому-ж не може иншим темпом розвивати пролетаріят своє мистецтво? Але головний аргумент Троцького — це той, що пролетаріятові, поки він буде пролетаріятом, буде не до мистецтва, а коли йому буде до мистецтва, він перестане бути пролетаріятом. Иншими словами, це означає, що в період диктатури пролетаріят не створить власної культури. Цей погляд Троцького безперечно випливає з помилкової його концепції що-до будівництва соціялізму в одній країні. Не дурно Троцький вважає, що період диктатури пролетаріяту визначатиметься здебільшого руйнуванням“. Тимчасом ми всі вже переконалися, що СРСР вступив у фазу практичного соціялістичного будівництва. Цей період будівництва буде проте проходити за диктатури пролетаріяту, бо на мирних засадах відбуватиметься боротьба між двома системами: соціялістичною і приватно-власницькою — в економіці, а відбитком цього буде боротьба в царині культури. У цю-ж епоху пролетаріят розгорне своє мистецтво, яке вже твориться, яке вже яскраво виявляє всі свої
Сторінка:Щупак С. Питання літератури (1928).djvu/39
Ця сторінка вичитана
39