випадках Плеханов дійсно визнає подільність між собою форми й змісту. За Плехановим це буває у „виключні епохи“, коли форма й зміст відділяються: відділення це відбувається так, що або форма відстає від змісту, або зміст відстає від форми. Зміст відстає від форми тоді, коли мистецтво разом з тою класою, яку воно обслуговує, наближається до занепаду, а форма відстає від змісту тоді, коли починається розвиток якогось мистецтва, тоб-то на стадії початкового розвитку даної класи.
Тов. В. Коряк колись писав, що „зміст відділяється від форми і врешті визначається основною закономірністю суспільного розвитку, є функція суспільної економіки і заразом „функція продуктивних сил“ („Шляхи мистецтва № 2/4, 1922 р.). Хоч я й обстоюю неумовність таких термінів, як форма й зміст, але я вважаю, що твір — це є гармонійна синтеза форми й змісту, і тому я вважав-би правильніше говорити, що не зміст тільки, як це каже т. Коряк, а твір в цілому „визначається закономірністю суспільного розвитку“ і т. д.
Погляд тов. Коряка збігався з поглядом Богданова. Богданов пише: „У мистецтві форма безперервно звязана із змістом, і саме через те остання не завжди буває найдосконалішою. Коли суспільна класа виконала свою прогресивну ролю в історичному процесі й схиляється до занепаду, тоді неминуче занепадає й зміст її мистецтва, а за змістом
