ваних народів боротьба клас становить в цьому механізмі одну з найважливіших пружин. І тільки розглянувши цю пружину, тільки прийнявши до уваги боротьбу клас і вивчивши її перипетії, ми будемо спроможні скільки-небудь правильно зрозуміти „духовну“ історію цивілізованого суспільства: хід його ідей відбиває собою історію його клас і їх боротьби одна з одною“ (Плеханов, „Искусство“, стор. 126).
Плеханов з цього погляду і воліє вживати слово „відтворення життя“ замість „відбивання життя“. До того-ж Плеханов недвозначно підкреслює, що це, „відтворення життя“ мусить базуватися на зрозумінні „механізму“ життя, тоб-то законів класової боротьби.
Де-ж тут Чужак вбачає з боку Плеханова проповідь байдужости та безсторонности пролетаріяту? Плеханов давав собі безперечно звіт у тому, що не тільки для розуміння мистецтва треба знати „механізм життя“, а й для „творення“ мистецтва треба його розуміти. Отже, звідсіля ясно, що за Плехановим зокрема пролетарському художникові треба прекрасно орієнтуватися в суспільних взаєминах і в ролі своєї класи. Без цього пролетарського твору не створити. Але це нічого спільного не має з абстрактними міркуваннями Чужака та його послідовників з лефівців і пролеткультівців. Плеханов і його послідовники як-раз ставлять мистецтво у безпосередній звязок з життям, і життьовими процесами обумов-
