пролетаріяту за теперішньої доби. Підчас воєнного комунізму все життя пролетаріяту покривалося громадянською війною, і цілком природньо, що саме озброєна боротьба була майже єдиною тематикою пролетарських письменників. Це було за привід ворогам пролетарської літератури обвинувачувати її в однобокості та бідності сюжету. Але-ж цей напрямок перших паростків пролетарської літератури цілком відповідав тій добі. Бо, не зважаючи на обмеженість сюжету, саме цей сюжетний матеріял був тоді єдино цікавий, актуальний і поступовий.
Але-ж тепер пролетаріят розгортає велике економічне й культурне будівництво. Збагачується й викристалізовується побут робітництва, складнішає боротьба непролетарських верстов із пролетаріятом. Це, часом, боротьба за людські душі, а в душі одної особи бува одночасно бореться аж кільки клас, — все це багатющий матеріял для художника, що має добрі очі, — щоб дивитися, добрі вуха, — щоб чути, одне слово, що розуміє сучасність і вміє в ній оперувати.
Ці якості письменник може набути лише на ґрунті духовного зближення з пролетаріятом — отже пролетарського оточення.
1927 р.
